Дмитро Коротюк знищує політику ДПС?

Після блискавично швидкого звільнення керівника Державної податкової служби уряд так само блискавично швидко знайшов йому заміну. 29 квітня Кабінет міністрів України офіційно оголосив нового головного податківця країни. Ним став Олексій Любченко. Для податкової сфери прізвище Олексія Любченка не нове, а з моменту призначення на посаду воно постійно пов’язується з скандалами. Що з не так з анонсованою боротьбою із тінізацією економіки, провідну роль в якій повинна відігравати державна податкова служба України?

Залишимо трошки в стороні питання масштабних системи скруток ПДВ та роль сільськогосподарської і тютюнової продукції в них, про які Голова Державної податкової служби Олексій Любченко так цікаво розповідав у своєму в інтерв’ю інтернет-виданню «Цензор.НЕТ» від 13 липня 2020 року. Дане інтерв’ю породжує більше запитань ніж дає відповідей, але навіть мимохідь Олексій Любченко в ньому не торкається питань сплати акцизного податку.  Чому ж так? Чому ж Голова так доступно для читача розказує про схеми скруту ПДВ на прикладі бананів, сигарет, однак словом не обмовився про наявні проблеми  у сфері збору акцизного податку з спирту, тютюнових виробів, лікеро-горілчаних виробів, і найголовніше – пального?

Для того щоб дати відповідь на це питання необхідно пильніше придивитись до Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби, а в першу чергу особи виконуючого обов’язки директора Департаменту контролю за підакцизними товарами  – Коротюка Дмитра Вадимовича.

Біографічні відомості Дмитра Коротюка, які можна знайти в мережі досить скупі. Відомо, що до призначення у Департамент контролю за підакцизними товарами Дмитро Вадимович  працював на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Полтавській області.

Більш відомим є його батько — Коротюк Вадим Іванович, Народний депутат України 6-го скликання (2007-2012 рр), який в якості народного обранця запам’ятався переходом з фракції «Блок Юлії Тимошенко» у вересні 2012 до фракції «Партія регіонів» та безліччю прогулів. Крім цього, відомо, що одним із близьких друзів Вадима Коротюка є Тимошок Юрій  Миколайович. Як твердить Вікіпедія Юрій Миколайович — український підприємець, політик і футбольний функціонер. Начальник управління спиртової промисловості в Чернігівській області. Президент футбольного клубу «Десна». Однак у Вікіпедії бракує ще одного значимого епізоду діяльності Юрія Миколайовича Тимошока. Ця особа напряму пов’язана з діяльністю  так званого угрупування «Чеботарьова». Для тих хто не в курсі: Чеботарьов Олексій Едуардович – екс-президент футбольного клубу «Десна» (Чернігів), кримінальний авторитет, разом із Юрієм Іванющенко «смотрящий» за «Укрспиртом» за часів Януковича. Перебуває в розшуку за обвинуваченням у викраденні й убивстві першого Героя Небесної сотні Юрія Вербицького і викраденні й тортурах Ігоря Луценка. Переховується в Росії. В даний час зазначене угрупування зберігає контроль над рядом спиртозаводів, які входять у структуру ДП «Укрспирт» та Державного  концерну  спиртової  та лікеро-горілчаної промисловості  (концерн  «Укрспирт», якій ще з 2010 року перебуває у стані ліквідації). Також, до сфери їх впливу належить контроль за значною частиною тіньового ринку спирту та горілки на території України.

Саме цим угрупуванням спільно з ще одним спиртово-горілчаним ділком Євгеном Черняком пролобійовано призначення Олексієм Любченко на посаду виконуючого обов’язки директора Департаменту контролю за підакцизними товарами Дмитра Коротюка. До чого тут Євген Черняк, якому і так останнім часом приділено достатньо уваги в українському Інтернет-просторі? Тут необхідно згадати, що з 1 липня 2020 року введено в дію Закон Президента України  Володимира Зеленського «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» щодо лібералізації діяльності у сфері виробництва та обігу спирту етилового № 318-ІХ. Згідно даного закону, з 1 липня розпочався важливий етап демонополізації спиртової галузі. Ліцензію на виробництво спирту тепер можуть отримати підприємства будь-якої форми власності. Однак, до 1 липня 2021 року виробництво спирту буде відбуватись лише на державних заводах, які невдовзі виставлять на продаж. 12 заводів уже готуються до продажу через ФДМУ та невдовзі отримають нових власників.

Саме для здійснення подальшої роботи в «тінь» приватизованих заводів і потрібен «свій» керівник основного державного контролюючого органу — Департаменту контролю за підакцизними товарами. Чи може цього не знати чи не розуміти старий та досвідчений податківець Олексій Любченко? Вочевидь що ні. Крім цього, він вперто не помічає кричущих фактів незаконного обігу пального, тютюнових виробів, спирту та горілки, які в рази зросли з кінця травня поточного року, та дивним чином збігаються з призначенням Дмитра Коротюка на посаду виконуючого обов’язки директора Департаменту контролю за підакцизними товарами.

Що ж відбувається у цьому сегменті? 

В грудні 2019 – січні 2020 року, на виконання вказівки Володимира Зеленського, в Україні була проведена масштабна компанія проти тіньового ринку нафтопродуктів: в ході рейдів правоохоронці спільно з податківцями припинили незаконну діяльність близько 800 АЗС.

Однак, за червень – липень, до незаконної діяльності повернулись більше 150 нелегальних АЗС. На сьогодні, згідно даних perevirAZS.info, проекту Нафтогазової асоціації України, їх 151. І поки підлеглі Олексія Любченко декларують посилення боротьби, розробляють стратегії та плани, кількість нелегальних АЗС невпинно зростає. При цьому жодних реальних кроків з сторони податкової немає. Питання, а звідки ж береться пальне, схоже взагалі нікого у податковій не цікавить. Звичайно, можна частково погодитись з словами голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, що продаж необлікованого пального використовується для здійснення «скруток» ПДВ. Однак, згадаємо кількість відомих нелегальних АЗС – більше 150. Чи не забагато пального, яке залишилось у ролі «побічного продукту» від махінацій з ПДВ та реалізується за готівку? Хто ж покриває незаконних виробників підакцизної продукції — бензину та дизельного пального, і чому Олексій Любченко та Дмитро Коротюк їх взагалі не помічають?

Згадаємо, де до призначення у Департамент контролю за підакцизними товарами працював Дмитро Вадимович Коротюк? На посаді заступника начальника ГУ  ДПС у Полтавській області. Не дарма Полтавщину називають українським Кувейтом. За даними видання «НафтоРинок» в селі Жовтневе Решетилівського району знаходиться НПЗ, який належить фірмі «Гарант». В Гадячі переробку здійснює НПЗ фірми «Нафтотрейд 2015», яке спеціалізується на виробництві сумішевого альтернативного пального. В Новосанжарському районі в селі Руденківка знаходиться підприємство «Прінт Інжінірінг», яке неодноразово підозрювали у виробництві пального. В селі Сагайдак Шишацького району випуск альтернативного пального здійснюється ТОВ «Пасіпол». В селі Окіп Лубенського району знаходиться підприємство по переробці нафти та газового конденсату, яке належить ТД «Еко-Оіл». Під самою Полтавою розміщений один із перших міні-НПЗ на Україні, який належить «МНТ-Полтава».

Чому у полтавських податківців, а тепер і у працівників Департаменту контролю за підакцизними товарами під керівництвом Дмитра Коротюка не виникало і не виникає жодних запитань до діяльності цих підприємств? Скільки акцизного податку ними сплачено? Звідки взялась сировина та куди поділись виготовлені бензин та дизельне пальне (до речі низької якості, з перевищенням вмісту сірки, величезним числом ароматичних вуглеводнів та низьким октановим числом)? Ці питання повинні зацікавити правоохоронні органи, а особливо роль у них не лише Дмитра Коротюка, а й Дубинки Олега Миколайовича, який разом із ним працював у ГУ ДПС у Полтавській області, а зараз не покладаючи рук вирішує питання сплати акцизного податку в Департаменті контролю за підакцизними товарами.

Говорячи про питання сплати акцизного податку з пального не можна оминути довірену особу заступника Голови Державної податкової служби України Рубан Наталії Іванівни в Департаменті контролю за підакцизними товарами — заступника начальника Департаменту Марченко Юрія Васильовича. Зазначена особа курує напрямок контролю за обігом пального, в тому числі систему контролю за обігом пального СЕАРП. Саме до нього мають виникнути запитання, пов’язані з «скрутками» при придбанні-реалізації пального, з якими так активно бореться Олексій Любченко.

Враховуючи, що Дмитро Коротюк є фактичним ставлеником спиртово-горілчаного ОЗУ Олексія Чеботарьова та Євгена Черняка неможна не зупинитись на питанні тіньового виробництва та реалізації спирту та горілки.

З кінця травня звідусіль надходить інформація, що на ряді підприємств – виробників горілки відновлюється робота так званої «програми». Короткий екскурс в історію – «програма» це своєрідний винахід податківців часів одіозного керівника Міндоходів Олександра Клименка, суть якого полягала у контрольованому виробництві та реалізації горілки без сплати акцизного податку. Вартість її була на 35-45% меншою від вартості горілки сумлінних виробників. Працівники податкової не помічали «програмну» горілку, оскільки існувала стійка «вертикаль» відповідальності. В даний час випуск нелегальної горілки під чітким керівництвом підлеглих Дмитра Коротюка здійснюють ПАТ «Люботинський завод Продтовари», ТОВ «ЛГЗ «Прайм», ПП «Олександрія преміум», ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Злаготор», ТОВ «ЗАГ», ЗАТ «ЧЛГЗ «Чернiгiвська горiлка», ТОВ «Атлантік» та  ТзОВ «НВП Гетьман». За оцінками сумлінних виробників горілки, які з зрозумілих причин не хочуть в даний час озвучувати свою позицію офіційно, сума збитків держаному бюджету становить до 500 мільйонів гривень щомісячно. Можливо Олексій Любченко цього не знає, чи його хтось увів в оману виконанням занижених індикативів?

Схожа ситуація відбувається і на ринку тютюнових виробів. У своєму інтерв’ю інтернет-виданню «Цензор.НЕТ» Олексій Любченко називає цифру 4,3 мільярди гривень ПДВ за рік, які необхідно легалізувати продавцям сигарет у ларьках. Але взагалі не згадує про те, що за останніх два місяці країну буквально завалено дешевими сигаретами, які продаються у тих самих ларьках, на ятках біля виходів з метро. Це сигарети у пачках з надписами англійською, польською, німецькою, іншими мовами Євросоюзу. Звичайно, на них відсутні марки акцизного податку. Що сталось? Раптово у Європі настільки подешевшали сигарети, що вся українська тютюнова мафія переорієнтовувалась і возить їх тепер на Україну? Ні, звичайно цього не сталось. Це продукція одного із вітчизняних виробників сигарет ТОВ «Юнайтед Табако», яке за останній час (з кінця травня, дивний збіг, чи не так?) в рази збільшило кількість виготовленої «в чорну» продукції. Про причетність даного підприємства до незаконного виробництва сигарет говорилось і раніше, зокрема тут та тут. Чи зможе Олексій Любченко називати цифру недоотриманого державним бюджетом акцизного податку, в наслідок такої діяльності ТОВ «Юнайтед Табако»? З поправкою на втрати легальних виробників, чию продукцію нахабно підробляють ділки з Жовтих Вод? Здається, що цифра 4,3 мільярди гривень на рік зросте в десяток разів.

Окремо звернемо увагу на «європейське» оформлення сигарет виробництва ТОВ «Юнайтед Табако». Для чого це робиться? Пояснення просте – ця продукція орієнтована на європейський ринок, куди потрапляє контрабандою, надаючи можливість отримувати надприбутки як виробнику так і контрабандистам. Враховуючи пов’язаність афілійованих осіб ТОВ «Юнайтед Табако» з так званою ДНР, неважко здогадатись що частина цих прибутків іде на підтримку незаконних збройних формувань. І це здійснюється за участі Дмитра Коротюка, якій разом із своїми підлеглими «не помічає» кричущих фактів виробництва необлікованої продукції на ТОВ «Юнайтед Табако». Можливо Олексію Любченко, цього також не відомо?

Завершити можна словами Олексія Любченко, якими він завершив своє інтерв’ю на «Цензор.нет»: «Надо было понять, что здесь происходит. Сейчас уже понятно.». Однак набувають вони зовсім іншого змісту.

по материалам:  http://www.bagnet.org