Михайло Булгаков: київські адреси і суперечлива пам'ять

Родина, гімназія, університет

Михайло Булгаков народився в Києві 15 травня 1891 року (за старим стилем 3 травня). Батько, Опанас Булгаков, викладав у Київській духовній академії і працював цензором, мати Варвара була донькою священника. Першою адресою в довідниках значиться Воздвиженська вулиця. Потім родина ще кілька разів міняла квартири: Госпітальна вулиця, Прозорівська, Діонісіївський провулок. Найдовше, близько восьми років, Булгакови прожили в Кудрявському провулку, і саме там семирічний Михайло зробив першу відому літературну спробу.

Восени 1900 року хлопця віддали до підготовчого класу Другої київської гімназії. У 1901–1909 роках він навчався в Олександрівській гімназії, яку кияни називали Першою; її будинок стоїть на бульварі Шевченка, 14. Того ж 1909-го він вступив на медичний факультет Університету святого Володимира. Другий курс довелося проходити двічі, але диплом лікаря з відзнакою він отримав на початку 1916 року.

Андріївський узвіз, 13

У серпні 1906 року Булгакови винайняли сім кімнат на другому поверсі будинку на Андріївському узвозі, 13, і жили тут до 1919-го. Батько помер уже наступної весни, у березні 1907-го. Після одруження з Тетяною Лаппа 1913 року Михайло жив окремо: спершу на Рейтарській, потім у будинку № 38 на тому ж узвозі.

Далі була війна. Ще до диплома, навесні 1915 року, Булгаков працював у Київському військовому госпіталі на Печерську, а після випуску в госпіталях Кам'янця-Подільського і Чернівців, потім земським лікарем на Смоленщині. Навесні 1918 року він повернувся до Києва і відкрив приватну практику венеролога, приймаючи пацієнтів у родинній квартирі на узвозі. У 1919-му його мобілізували військовим лікарем до армії УНР, того ж року він опинився в Добровольчій армії.

З 1921 року і до смерті 10 березня 1940-го Булгаков жив у Москві й працював літератором. Саме московські роки дали «Собаче серце» і «Майстра і Маргариту», хоча друкувати їх почали вже після смерті автора.

Місто без назви

Київ у Булгакова з'являється не раз, але найповніше в романі «Біла гвардія». Місто там так і називається, просто Місто, проте впізнати його легко: спуски, вулиці, події зими 1918–1919 років. Будинок родини Турбіних списаний з квартири на Андріївському узвозі. За мотивами роману з'явилася п'єса «Дні Турбіних», прем'єра якої відбулася 1926 року в Москві.

Є й нарис «Київ-город», надрукований 1923 року в берлінській газеті «Накануне». Енциклопедія сучасної України згадує київські мотиви також у «Майстрі і Маргариті» та «Театральному романі». А те, що будинок № 13 і є «будинком Турбіних», широкому читачеві 1967 року підказав Віктор Некрасов у своєму нарисі.

У київських театрах булгаківські тексти мали непросту долю. Постановку «Днів Турбіних» 1956 року в Театрі російської драми імені Лесі Українки заборонили. «Майстра і Маргариту» київський глядач побачив 1987 року на сцені Театру імені Івана Франка.

Музей на узвозі

Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова заснували в лютому 1989 року як відділ Музею історії Києва. Відкрили його для відвідувачів 15 травня 1991-го, до сторіччя письменника, після реставрації будинку за проєктом архітекторки І. Малакової. Меморіальна дошка на фасаді з'явилася ще на початку 1980-х. За даними ЕСУ, у фондах близько 2,5 тисячі предметів, і приблизно 500 з них належали самому Булгакову.

Експозиція побудована на подвійності: в одній квартирі живуть справжня родина Булгакових і вигадана родина Турбіних. У 2024 році тодішній голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович заявив, що музей не закриватимуть, але перейменують і змінять його концепцію. Актуальну назву й години роботи варто перевіряти на сайті Музею історії Києва.

Чому Булгакова прибирають з міського простору

У квітні 2024 року експертна комісія УІНП назвала Булгакова «імперцем за світоглядом» і затятим українофобом. Як приклади навели «Дні Турбіних», «Білу гвардію», оповідання «Я вбив»: позитивних українських персонажів там немає, мову пародійовано, а існування української нації заперечено. Окремо експерти вказали на зневажливе ставлення письменника до українського визвольного руху й державності.

Перші зміни почалися раніше. У 2022 році зняли меморіальні дошки на бульварі Шевченка, 13/7 і на будинку колишньої Першої гімназії, а також у Київському університеті й Національному медичному університеті імені Богомольця.

Ще до висновку УІНП, у лютому 2024 року, Київрада перейменувала вулицю Булгакова на вулицю Вахтанга Кікабідзе. Бронзовий пам'ятник роботи Миколи Рапая, відкритий біля музею 19 жовтня 2007 року, депутати 18 грудня 2025-го внесли до переліку об'єктів на демонтаж. 4 червня 2026 року скульптуру зняли й передали на зберігання спадкоємиці скульптора.

Будинок на Андріївському, 13 нікуди не подівся, а от сидячої бронзової фігури письменника біля нього вже немає. Після демонтажу на сайті Київради зареєстрували дві петиції з пропозиціями, що встановити на звільненому місці. Тож суперечка про Булгакова в Києві триває, тепер уже довкола місця, де стояв пам'ятник.