Історія київського метро

Проєкти, яких не збудували

Про підземну залізницю в Києві заговорили задовго до радянської влади. 1884 року начальник Південно-Західних залізниць Дмитро Андрієвський запропонував прокласти тунелі, але міська влада проєкт відхилила. 1916-го відмовили вдруге: тоді Російсько-американська торговельна палата пропонувала залучити американський капітал.

1918 року метро в районі Звіринця планував уряд гетьмана Павла Скоропадського, проте 14 листопада до влади прийшла Директорія, і про плани забули. У 1936 році міська влада розглядала дипломний проєкт інженера В. Папазова, а в пресі з'явилася схема з трьох ліній загальною довжиною близько 50 кілометрів.

Підготовчі роботи почалися 1938 року, але їх перервала війна. 5 серпня 1944 року союзний уряд постановив відновити проєктування, а в квітні 1949-го створили «Київметробуд», який заклав перші шахти.

6 листопада 1960 року

Будували десять років: перше з'єднання тунелів відбулося в грудні 1951-го, останнє, між «Вокзальною» і «Університетом», у травні 1959-го. Перша ділянка Святошинсько-Броварської лінії завдовжки 5,2 кілометра відкрилася 6 листопада 1960 року. Станцій було п'ять: «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» і «Дніпро».

Їздили триваговні поїзди, а обслуговувало їх тимчасове депо «Дніпро», яке діяло до 1965 року. Першим керівником метрополітену, у 1960–1975 роках, був М. Орлов. Оздоблення перших станцій ЕСУ відносить до монументально-декоративного мистецтва: на «Хрещатику», наприклад, керамічні панно.

«Арсенальна» лежить на глибині близько 105,5 метра: правий берег Дніпра тут дуже високий. Її довго називали найглибшою станцією метро у світі, а її двосекційний ескалатор найдовший і найстаріший у Києві.

Через Дніпро і на Оболонь

1963 року на захід додалися «Політехнічний інститут» і «Шулявська». 1965-го лінія перетнула Дніпро мостом «Метро» завдовжки 689 метрів, і відкрилися «Гідропарк», «Лівобережна» та «Дарниця». Метро вперше дійшло до лівого берега, де саме будували нові житлові масиви.

Другу, Куренівсько-Червоноармійську лінію почали будувати 1971 року. Першу її ділянку довжиною 2,3 кілометра з трьома станціями відкрили 1976-го: нинішні «Майдан Незалежності», «Поштова площа» і «Контрактова площа», що тоді звалася «Червона площа». Сьогодні це Оболонсько-Теремківська, або синя, лінія.

До 1984 року її довели до «Либідської», але того ж року під річкою Либідь сталася геологічна аварія, і продовження на південь заморозили. Роботи відновили лише 2005-го: «Деміївська», «Голосіївська» і «Васильківська» запрацювали 15 грудня 2010 року, «Виставковий центр» 2011-го, «Іподром» 2012-го, «Теремки» 6 листопада 2013 року.

Третя, зелена лінія

Сирецько-Печерську лінію почали будувати 1981 року. 31 грудня 1989-го відкрилася перша ділянка завдовжки 2,1 кілометра: «Золоті ворота», «Палац спорту» і «Кловська». «Золоті ворота» ЕСУ згадує серед 15 найкращих станцій світу за архітектурою й мозаїкою; авторами були архітектори Б. і В. Жежеріни та М. Жариков, мозаїки виконали художники С. Адаменко, М. Ралко, Г. Корін і В. Федько.

Далі лінія пішла на південь і за Дніпро: 30 грудня 1991 року відкрилися «Дружби народів» і «Видубичі», 30 грудня 1992-го «Славутич» і «Осокорки», які з'єднав з рештою мережі Південний міст. На заході 30 березня 2000 року відкрили «Дорогожичі», 2004-го «Сирець», а на сході 2005 року «Бориспільську». Станцію «Печерська» через геологічні проблеми так і заморозили.

Будівництво зеленої лінії зачепило і першу. Поки на «Театральній» облаштовували пересадку, ділянку червоної лінії 1987 року закривали з 31 березня до 1 жовтня.

Метро сьогодні

Тепер київське метро має три лінії, 52 станції і майже 70 кілометрів експлуатаційної довжини, три депо, близько 838 вагонів і приблизно вісім тисяч працівників. 2021 року воно перевезло 319,3 мільйона пасажирів, а ще 2012-го в середній робочий день перевозило близько 1,8 мільйона.

Станції за ці роки не раз перейменовували. 26 серпня 1991 року «Площа Жовтневої революції» стала «Майданом Незалежності», 2 лютого 1993-го змінили назви одразу вісім станцій, 2011-го «Республіканський стадіон» став «Олімпійською». 2018 року «Петрівка» отримала історичну назву «Почайна», а 18 травня 2023-го «Дружби народів» і «Площа Льва Толстого» стали «Звіринецькою» і «Площею Українських Героїв».

З початку повномасштабного вторгнення 2022 року підземні станції працюють як укриття і відкриті для людей цілодобово. У 2023–2024 роках через тріщини і протікання в тунелі завдовжки понад 70 метрів рух між «Либідською» і «Деміївською» не ходив з 9 грудня 2023 року до 12 вересня 2024-го; на відрізку від «Теремків» курсували човникові поїзди.

Продовження зеленої лінії на Виноградар зі станціями «Мостицька» і «Варшавська» почали будувати в лютому 2019 року. Терміни відкриття кілька разів переносили, тому актуальну інформацію варто перевіряти на сайті КП «Київський метрополітен» і в повідомленнях КМДА.