Як змінювався Київ: стисла історія по епохах

Початок і княжа доба

Постійне поселення на київських пагорбах, за археологічними і писемними даними, виникло в другій половині V – першій половині VI століття. Літопис пов'язує заснування міста з Києм, його братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Звична дата 482 рік з'явилася лише до ювілею 1982 року, коли офіційно святкували 1500-ліття міста; ні документи, ні археологія її не підтверджують.

Уже в X столітті Київ укладав договори з Візантією, а на Подолі, згаданому в літописі під 945 роком, стояла церква святого Іллі. За Володимира Великого (980–1015) Русь прийняла християнство, і в місті постала Десятинна церква. Ярослав Мудрий (1019–1054) розширив укріплення, звів Золоті ворота, а близько 1037 року Софійський собор.

На вершині розвитку, у XII–XIII століттях, Київ займав близько 400 гектарів, з них Поділ близько 200. Населення історики оцінюють у 50 тисяч, за іншими підрахунками до 100 тисяч людей. За тогочасними європейськими мірками це було дуже велике місто.

Після 1240 року: литовська і польська доба

1240 року Київ взяли війська Батия. Місто втратило столичну роль, 1300 року митрополича кафедра переїхала до Володимира-на-Клязьмі, а близько 1362-го Київ мирно увійшов до Великого князівства Литовського. Удари тривали: 1416 року його спустошило військо Едигея, 1482-го орда Менглі-Гірея.

Наприкінці XV століття Київ отримав магдебурзьке право, тобто міське самоврядування; дослідники називають 1494, 1498 або 1499 рік першої грамоти. Люблінська унія 1569 року передала місто до Корони Польської. 1615 року тут засновано Богоявленське братство, того ж року при Києво-Печерській лаврі запрацювала друкарня.

23 грудня 1648 року (за старим стилем) кияни урочисто зустріли Богдана Хмельницького. 1654 року Київ опинився під протекторатом Москви у складі Гетьманщини, Андрусівське перемир'я 1667-го віддало його Москві на два роки, а «Вічний мир» 1686 року закріпив це остаточно.

Губернський центр імперії

1706 року на Печерську почали будувати нову фортецю, а 1708-го Київ став губернським містом. 1764 року скасували гетьманство, 1797-го Київ став центром Київської губернії, а 1832-го ще й генерал-губернаторства. З 1798 року тут працював Контрактовий ярмарок, і місто стало помітним торговельним центром.

Справжній стрибок стався в XIX столітті. 1834 року відкрили Університет святого Володимира, у 1860–1870-х прокладали залізниці на Курськ і Балту, 1867-го запрацював постійний оперний театр, 1869-го біржа. 1892 року Олександрівським узвозом пішов перший електричний трамвай, а 1898-го заснували Політехнічний інститут.

Населення росло швидко: близько 36,5 тисячі мешканців 1835 року, 127 тисяч у 1874-му, 247,7 тисячі за переписом 1897-го і 626 тисяч у 1914-му. Площа міста за 1864–1911 роки зросла з 45,8 до 123,4 квадратного кілометра.

Революція, радянська столиця, війна

У березні 1917 року в Києві утворилася Центральна Рада, у листопаді проголосили УНР, у січні 1918-го її незалежність. 22 січня 1919 року на Софійській площі оголосили Акт злуки УНР і ЗУНР. За 1918–1920 роки влада в місті змінювалася багато разів, поки її остаточно не захопили більшовики.

Столицею УРСР Київ став 1934 року: рішення ухвалили в січні, а 24 червня з Харкова урочисто переїхали вищі партійні й державні органи. Доти столицею радянської України був Харків, а Київ у 1923–1930 роках залишався окружним центром, з 1932-го обласним. 1940 року в місті жило близько 930 тисяч людей.

19 вересня 1941 року Київ окупували німецькі війська. 24 вересня на Хрещатику почалися вибухи і пожежі, а 29–30 вересня в Бабиному Яру розстріляли десятки тисяч євреїв: за німецькими звітами, 33 771 людину. Окупація тривала до 6 листопада 1943 року, і 1945-го в зруйнованому місті лишалося близько 470 тисяч мешканців.

Повоєнний мегаполіс і незалежність

Після війни відбудували Хрещатик, 1953 року відкрили міст Патона, 6 листопада 1960-го першу ділянку метро. 13 березня 1961 року сталася Куренівська трагедія. На лівому березі в 1950–1980-х виросли Русанівка, Березняки, Воскресенка, Лісовий масив, згодом Троєщина, а на півночі Оболонь. Мільйонним Київ став наприкінці 1950-х: 1 106 тисяч мешканців 1959 року, 2 616 тисяч у 1990-му.

Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року позначилася на житті киян. 24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила незалежність, і Київ став столицею незалежної України, а Конституція 1996 року закріпила його особливий статус. Майдан Незалежності став місцем Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013–2014 років.

24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення і намагалася захопити Київ, але на початку квітня російські війська відступили з півночі України. За останнім переписом 2001 року в Києві жило 2 611 327 людей, а площа міста сягає близько 843 квадратних кілометрів.